Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1166)
14.07.2014
Размер шрифта

Версия для печати

Подорож у Геродотову Гілею

Продовження матеріалів
«IX Фестиваль туристичної журналістики завершився. Чекаємо на ювілейний!»,
«Джарилгач – найбільший незаселений острів Центрально-Схіної Европи» и
«Базы отдыха курортов Коблево, Рыбаковка и Железный Порт. Актуальные цены».

Асоціація туризму Півдня України, до якої увійшли провідні туристичні оператори, готелі та бази відпочинку з Херсонської, Миколаївської та Одеської областей, була створена в березні 2014 року. А вже на початку червня Асоціація знайшла можливість за власний кошт запросити представників мас-медіа на IX Фестиваль туристичної журналістики України.  Його учасниками стали більше 30 медійників з Києва, Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя, Тернополя, Черкас та Херсона. Темою Фестивалю цьогоріч став розвиток екотуризму.

Де знайти понад 200 км морських пляжів, щедрі родовища ропи, лікувальні термальні води й грязі, унікальні соляні озера, родовища мінеральних вод? 74 об’єкти й території природно-заповідного фонду, два біосферних заповідники, що входять до всесвітньої мережі, п’ять заказників державного значення та понад п’ять тисяч історико-культурних об’єктів. Все це є на території Херсонщини, яку споконвіку називали Гілеєю, Ахілловим бігом, степом Хейхат.



Буркути – загублений світ у центрі Європи

Значна частина планети в минулому була покрита лісами. Лівий берег річки Борисфен (Дніпро) за свідченнями «батька історії» славетного давньогрецького вченого Геродота теж вкривав суцільний лісовий масив. Давньогрецькою мовою Геродот іменує його «Гілея». Це слово можна перекласти українською як «полісся». За Геродотом, то був єдиний великий масив степової Скіфії. Зараз залишки цього прадавнього лісу збереглися лише в декількох місцях. Буркути – найбільш вціліла ділянка геродотової Гілеї. Припускають, що походження назви «Буркути» – тюркське. Точніше, татарське: адже татари тут кочували сотнями років. Назва сусіднього невеличкого масиву – «Карабулат» – також має тюркське походження і перекладається як «чорний кінь». Унікальність цієї місцевості (а вона має площу 14,5 тис. га) в тому, що вона найдавніша і природничо нетипова. Аналогічні утворення у пониззі Дніпра розташовані вздовж його русла, а цей піщаний масив, в центрі якого і «причаїлося» урочище під назвою Буркути, віддалений від Дніпра на 15-20 кілометрів. Поряд здебільшого листяний ліс і трави на здавна намитих дніпровських пісках – майже пустеля. А у Буркутах – справжній оазис: луки, озера, очеретяні чагарники і вологий клімат. Ще наприкінці ХIХ століття перші дослідники природи Нижнього Подніпров’я звернули увагу на незвичайний склад флори та фауни цього куточка. І серед хребетних тварин, і серед комах, і серед вищих рослин, що тут були знайдені, зустрічались мешканці і середньоазійських пісків, і північних лісів Європи, такий собі біологічний Ноєв ковчег. Тільки тут на відстані десятків метрів одне від одного можна побачити, з одного боку, на схилі бархану пустельного тушканчика – ємуранчика; уславленого давніми єгиптянами жука-скарабея священного, а з іншого – на вологому лузі серед гаїв берези дніпровської відразу декілька видів орхідей, що походять з північних лісів. Справжньою сенсацією стала знахідка велетенської верби з обхватом стовбура більш ніж 8 метрів. Можливо, це найстаріша верба в Україні. Пояснення збереженню у первісному стані цієї ділянки полягає в тому, що це – результат не одної дії непереборної сили, а декількох геологічних катаклізмів, які періодично відбувались в долині старовинного Дніпра півмільйона років тому.

На мій погляд, цей нещодавно запроваджений екскурсійний маршрут до останнього вцілілого куточку описаної Геродотом Гілеї, дуже цікавий. Де б ще побачити реліктовий ліс, Дніпровські плавні, такі ж, як і 30 тисяч років тому? Тільки на території природно-заповідного фонду, якою є Буркутська ділянка Національного Природного парку «Олешківські піски».

Олешківські піски: незвичні ландшафти та піщані кучугури

Результатом декількох масштабних геологічних катаклізмів є також Олешківські піски. У льодовикову епоху велетенський багатокілометровий шар континентального льоду, що періодично насувався з півночі по річищу Дніпра, горнув перед собою велетенські гряди ґрунту, довжиною в сотні кілометрів. В періоди танення утворювався велетенський потік води, який котився в напрямку Чорного моря, змиваючи все на своєму шляху. Біля того місця дніпрового русла, де зараз розташоване місто Нова Каховка, швидкість течії гігантського потоку дещо уповільнювалась, і трильйони тон піску, змитого з берегів Дніпра на відстані сотень кілометрів, осідали на дно, утворюючи широкі піскові арени. Таким чином в пониззі Дніпра природа створила компактний масив завширшки до 30 км і довжиною близько 150 км.

Журналісти охрестили ці місця «найбільшою пустелею в центральній Європі». Це, звичайно, перебільшення. Води тут багато і вона знаходиться дуже близько до поверхні ґрунту, іноді достатньо вирити копанку глибиною півметра, щоб натрапити на воду. Крім того, між барханами подекуди розташувались невеличкі озерця з чистою прохолодною водою. Але зовні ландшафт дійсно нагадує піскову пустелю.

Маршрут «Олешківські піски – єдина в Європі напівпустеля» був створений 6 років тому на території, яка раніше належала військовому полігону. До роззброєння тут скидали бомби, про що свідчать глибокі круглі воронки. Нині цей маршрут відвідують десятки тисяч туристів з України та інших країн світу. Як і Буркути, він долучений до маршрутів вихідного дня.

Чумацький шлях до рожевої солі

Гори рожевої морської солі на озері Аджигай ростуть просто неба. Це найстаріший в Херсонській області  солепромисел. Сіль тут скрізь: в буртах, під ногами, у воді. Вона все навкруги зафарбовує у цей ніжний рожевий відтінок. Згадки про поселення на даній території належать до часу формування Прогнойської паланки Війська Запорозького. Ще в XVI ст. запорозькі козаки, вважаючи соляні озера своїми, приходили сюди добувати сіль і рибалити. Йшли по сонцю і зірках. Ось чому цей шлях в Україні називають Чумацьким. Озера на околицях села здавна нарікли Прогної – гнилі озера з солоною морською водою, які дають осад солі в процесі випаровування.

Озеро і понині рожевого кольору. А село називається Геройське. У роки війни з 600 мешканців на фронтах воювало 158 жителів, 49  з них полягли на полях боїв, 126 були нагороджені орденами і медалями СРСР. І аж 4 уродженцям Прогноїв було присвоєно звання Героя радянського Союзу. Тому і перейменували. 

Воно розташоване на березі Дніпро-Бузького лиману, неподалік від Ягорлицької затоки Чорного моря, в 65 км від районного центру – міста Голої Пристані. У центрі села височить церква, яку збудував місцевий житель, купець другої гільдії Григорій Капуста. До речі, Григорій Капуста спочатку був людиною небагатою. Але якось взимку за звичаєм косив очерет собі на зиму і знайшов скарб – можливо, захований в свій час козаками. Завдяки цим грошам він розвинув сольовий промисел, який і зараз процвітає, і побудував храм. У 1900 р. на Прогнойському соляному промислі працювало близько 400 чоловік; було видобуто понад 500 тис. пудів солі. Храм будувався за проектом архітектора Казимира Квінто і був освячений у 1898 р. Через 8 років храм згорів, але стіни його збереглися, адже за старовинною технологією у цемент додавали курячі яйця, які звозили сюди з усіх найближчих сіл.

Сьогодні у селі Геройське проживає 645 осіб, але влітку населення збільшується – приїжджають на відпочинок. Варіантів працевлаштування не так багато – все той же сольовий промисел, рибний, обробка очерету. Жителі мріють відбудувати головну визначну пам'ятку села – храм Казанської ікони Божої Матері. Жителі дуже просять допомоги на відбудову церкви. Якщо ви в змозі допомогти коштами на реставрацію, залишаю реквізити: Парафія Свято-Казанскої релігійної громади с. Геройське Херсонської області Голопристанського району код 35549824, розр. рахунок 26005060205230 в Приватбанк МФО 352479 .

Саме в Геройському на ганку сільради наша група виконала гімн України, а потім  посмакувала дуже смачною юшкою, що приготували на дровах місцеві жительки. Такого обіду ви не спробуєте в жодному київському ресторані. Бо юшка і сіль – це «спеціалізація» села. Причому, офіційна. Адже фестиваль Солі та Риби, на якому усіх гостей пригощають справжніми козацькими стравами – юшкою з риби і кулішем, – найголовніше свято села.

Далі буде

Контакти туристичної асоціації Півдня України:
веб-сайт:
www.astour.pro; e-mail: welcome@astour.pro;
тел.: (050) 448-74-87, (067) 552-87-22.

 

Кол. просмотров: (3268)                            Кол. комментариев: (0)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (0) К статье Подорож у Геродотову Гілею