Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1148)
20.09.2013
Автор: Редакция
Размер шрифта

Версия для печати

ПОСТСКРИПТУМ К МАТЕРИАЛУ «ПРОТИВ СИСТЕМЫ. ГОСУДАРСТВЕННУЮ ПОЛИТИКУ В СФЕРЕ ТУРИЗМА ОПРЕДЕЛЯЕШЬ ТЫ!». СРАВНИТЕЛЬНАЯ ТАБЛИЦА К ЗАКОНУ О ТУРИЗМЕ: СУЩЕСТВУЮЩЕМУ И АЛЬТЕРНАТИВНОМУ, ПРЕДЛОЖЕННОМУ ТУРИСТИЧЕСКОЙ АССОЦИАЦИЕЙ УКРАИНЫ (ТАУ)

Если Вы не хотите быть пожизненными агентами десятка т. н. лидеров турбизнеса,
Если Вы не хотите, чтобы Ваш бизнес задавили непомерные страховые взносы,
Если Вы не хотите, чтобы Ваше мнение и опыт игнорировали выскочки,
умеющие навешивать себе регалии, а другим ярлыки,
Если Вы не хотите  закрыть свои предприятия и пойти на биржу труда,

Примите участие в ФОРУМЕ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИ УКРАИНЫ 30 СЕНТЯБРЯ 2013 Г. В 15:00, В Г. КИЕВЕ, НА ТЕПЛОХОДЕ «ЗІРКА ДНІПРА» (СТ. М. «ДНІПРО»). Подтверждение присутствия направлять на staff@asku.com.ua.

Чтобы Вы были максимально осведомленными о сути совещания, публикуем сравнительную таблицу к Закону  о туризме: существующему и альтернативному, предложенному Туристической ассоциацией Украины (ТАУ). Изучите его и будьте готовы высказать свое мнение.

З А К О Н   У К Р А Ї Н И
Про туризм
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до Закону України «Про туризм»

Зміст положення (норми)
чинного Закону України «Про туризм»
Зміст відповідного положення (норми)
проекту нової редакції Закону «Про туризм»
Щодо визначення основних термінів

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

туризм – тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;

(абзац другий статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.04.2009 р. N 1276-VI)

турист – особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);

супутні туристичні послуги та товари – послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

характерні туристичні послуги та товари – послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

просування туристичного продукту – комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);

місце продажу (реалізації) туристичних послуг – країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт;

місце надання туристичних послуг – країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги;

готель – підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням. Порядок встановлення категорій готелям визначається Кабінетом Міністрів України;

(статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із
 Законом України від 08.07.2010 р. N 2468-VI)

готельна послуга – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;

(статтю 1 доповнено абзацом одинадцятим
 згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2468-VI)

аналогічні засоби розміщення – підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.

(статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим
 згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2468-VI)

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) відвідувач – особа, яка прибула в місце поза межами її постійного проживання. Відвідувачі поділяються на дві категорії: туристи і одноденні відвідувачі;

2) галузь туризму (туристична галузь) – галузь економіки держави, що включає туризм як елемент соціально-економічної галузі, до якої входять призначені для організації дозвілля і з метою туризму індустрія всіх видів перевезення туристів та їхнього багажу, індустрія гостинності – розміщення та харчування туристів, індустрія послуг розваг та інших послуг (санаторно-курортних, освітніх тощо), індустрія туристично-екскурсійних та музейних послуг, посередницьких та окремих послуг туроператорів і турагентів, а також індустрія туристичних послуг і робіт, що сприяють їх споживанню, продаж товарів туристичного асортименту та сувенірів;

3) гід-перекладач (гід) – фізична особа, яка володіє фаховою інформацією про місце перебування подорожуючих, визначні місця, об’єкти показу, а також володіє мовою іноземних туристів, яких приймають або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг;

4) дестинація (туристична) – місце призначення туристичної подорожі (туристичної поїздки, туру, екскурсії), місце відвідування (територія, місцевість, місто, населений пункт, туристичний центр) громадянами, які не проживають постійно в даній місцевості і не належать до категорії місцевого населення;

5) договір на туристичне обслуговування – угода між туроператором або турагентом і туристом на оплатне надання туристичних послуг;

6) екскурсант – особа, яка перебуває не більше 24 годин у місці тимчасового перебування або на об’єкті показу, як правило, без ночівлі. До категорії екскурсантів відносяться також місцеві жителі, які беруть участь в екскурсії;

7) екскурсійна діяльність – діяльність суб`єктів туристичної галузі (туроператорів, турагентств, туристично-екскурсійних, екскурсійних бюро, бюро гідів-перекладачів), які мають необхідну кваліфікацію акредитованих фізичних осіб з підготовки, організації та проведення екскурсій, а також наданню послуг екскурсовода, гіда, гіда-перекладача;

8) екскурсовод – фізична особа, яка має професійну підготовку, досвід і знання щодо предмету екскурсії й об'єкту (об’єктів) показу, досвід екскурсійної діяльності, володіє необхідною і достатньою фаховою інформацією про місце тимчасового перебування та має відповідну акредитацію в дестинації;

9) експорт туристичних послуг – надання туристичних послуг вітчизняними суб’єктами господарської діяльності іноземним туристам в Україні (в`їзний туризм);

10) засоби тимчасового розміщення (проживання) –  готелі  та  інші об`єкти,  призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі – засоби розміщення). Засоби розміщення поділяються на колективні та індивідуальні.

11) імпорт туристичних послуг – надання туристичних послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності громадянам України за кордоном (виїзний туризм);

12) індивідуальний засіб розміщення – житло, в якому за плату або без¬оплатно надають обмежену кількість місць (менше ніж 10); у цьому випадку всі одиниці розміщення (кімната, житло) є незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу як другий будинок для відпочинку (дачний будинок);

13) клуб з розміщенням (таймшер) – це колективний засіб розміщення, правилами якого передбачені володіння, користування і розпорядження в межах правил кондомініуму одиницею (модулем, апартаментами) відпочинку на основі попередньої оплати на кілька років вперед і з обов'язковою сплатою внесків на управління, періодичність відпочинку не рідше одного разу на рік або два роки, обмеження терміну відпочинку часовим відрізком, зазвичай кратним тижню, з наявністю комплексу туристичного обслуговування, що надається власникові (члену клубу) безкоштовно або на платній основі по статуту клубу;

14) колективний засіб розміщення – об’єкт (готель, мотель, пансіонат, гостьовий будинок, будинок відпочинку, кемпінг, санаторно-курортний заклад, туристська база, клуби з розміщенням (таймшер) та інші), що відповідає вимогам нормативних документів, стандартів,  в якому надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, загальною кількістю як мінімум 5 номерів (кількість місць 10 або більше);

15) комерційна присутність на території держави – будь-яка форма підприємницької або професійної діяльності суб`єкта туристичної галузі, у тому числі за допомогою:
а) установи, придбання або використання юридичної особи (резидента);
б) створення чи використання відділення або представництва на території держави з метою постачання туристичної послуги;

16) комплексна туристична послуга (пакет) – впорядкований програмою і взаємопов`язаний технологією надання комплекс туристичних типових і нетипових послуг, а також робіт і товарів (в цілому - тур), який пропонується для надання споживачеві (туристові) за встановленою загальною ціною і включає, як мінімум, дві складові: послуги з перевезення та розміщення, інші туристичні та окремі послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням;

17) курорт – освоєна  природна  територія  на землях оздоровчого призначення,  що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної   реабілітації, профілактики  захворювань  та  для  рекреації і підлягає особливій охороні;

18) курортна справа – сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення  лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів;

19) місце продажу туристичного продукту або окремих туристичних послуг – держава, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що здійснює комерційну присутність продаж туристичного продукту або права на окремі туристичні послуги;

20) місце надання туристичних послуг – держава, на території якої споживачам безпосередньо надаються комплексні або окремі туристичні послуги;

21) надання (поставка) туристичних послуг – впорядкований процес формування, виробництва, просування і маркетингу, розподілу (бронювання, резервування), продажу, доставки та виконання окремих, комплексних туристичних послуг і туристичного продукту туристам та/або екскурсантам (далі – споживачам), який регулюється заходами у формі законів, постанов, правил, процедур, рішень, адміністративної дії або у будь-якій іншій формі. Регулювання застосовується щодо: а) резервування, закупівлі, оплати або використання послуги; б) доступу до послуг і використання у зв`язку з наданням послуги громадянам на правах широкої пропозиції; в) ділової присутності, включаючи комерційну присутність, суб`єктів туристичної галузі з метою поставки послуги на території своєї або іншої держави;

22) об'єкти туристичної індустрії – транспортні засоби та транспортні підприємства (перевізники), індивідуальні та колективні засоби розміщення та підприємства харчування, культури, розваги (атракцій) та спорту, медичних та оздоровчих послуг курортної сфери, торгівлі, інформаційні ресурси та інформаційні системи, засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем та їх технологій, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, майно, майнові комплекси (підприємства), результати та продукти інтелектуальної діяльності, що належать суб'єктам туристичної галузі на праві власності, іншій законній підставі (за договором тощо) і використовуються ними для виробництва та надання комплексних та/або окремих туристичних послуг, нетипових туристичних послуг, супутніх послуг, робіт і виробництва та продажу товарів туристичного асортименту та споживання;

23) організатори туризму (замовники послуг суб'єктів туристичної галузі) – юридичні та фізичні особи, які використовують послуги суб'єктів туристичної галузі, а також інші особи, що замовляють окремі або комплексні послуги суб'єктів туристичної галузі з метою подальшої передачі прав на їх використання споживачам (посередники - туроператори, турагенти, туристично-екскурсійні бюро, бюро подорожей, корпоративні клієнти, туристично-інформаційні центри);

24) послуги гіда-перекладача (гіда) – дії (операції) з супроводу і ознайомленню екскурсантів з туристичними ресурсами, що здійснюються у вигляді послідовного та/або синхронного перекладу мови екскурсовода (доповіді, лекції, повідомлення, іншої інформації) творчим працівником, який володіє відповідною кваліфікацією та акредитований у встановленому порядку;

25) послуги екскурсовода – дії (операції) з підготовки, супроводу та ознайомленню екскурсантів з туристичними ресурсами (об'єктами екскурсійного показу), що здійснюються з інформаційною, навчальною, пізнавальною, культурно-освітньою та іншою метою творчим працівником, який володіє відповідною кваліфікацією (екскурсовода, гіда, гіда-перекладача), акредитований в установленому порядку або постійно працює в зоні екскурсії;

26) послуги  з  тимчасового  розміщення  (проживання)   –   це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом;

27) місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік;

28) просування послуг суб'єктів туристичної галузі – впорядкований і цілеспрямований комплекс заходів і дій, що здійснюється суб'єктами туристичної галузі або за їх замовленням з метою активізації попиту на туристичні послуги (роботи, товари) суб'єктів туристичної галузі за допомогою локального або глобального інформаційного впливу на суспільство і сегменти потенційного та/або реального споживчого ринку туристичного продукту у формі пропаганди способу життя, що сприяє споживанню послуг і туристичного продукту, методами реклами та/або іміджевих акцій, шляхом створення та функціонування інформаційних (туристично-інформаційних) центрів, участі у спеціалізованих виставках, ярмарках, створення телепрограм, серіалів, публікації книг, каталогів, буклетів, створення інтернет-порталів, розповсюдження інформації на електронних носіях, а також інший інформаційний вплив на реального чи потенційного замовника або споживача послуг, туристичного продукту, прямо чи опосередковано сприяє досягненню поставлених цілей;

29) реєстр туризму – інтегрована база даних, заснована на засобах і методах інформаційних технологій, що містить інформацію про туристичні ресурси дестинації (регіону, країни), культурну спадщину, банк даних про господарюючих суб'єктів туристичної галузі, статистичні та аналітичні дані моніторингу туристичних ресурсів, галузі туризму та туристичної діяльності в дестинації (регіоні, країні), що ведеться центральним органом виконавчої влади у галузі туризму;

30) спеціальна туристично-рекреаційна економічна зона – частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим підприємницької діяльності у галузі туризму та порядок застосування і дії законодавства України;

31) споживачі туристичних послуг – туристи, екскурсанти, гості засобів розміщення, інші особи, що мають намір замовити, замовляють або використовують окремі або комплексні послуги суб'єктів туристичної індустрії виключно для особистих і суспільних потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності або отриманням доходу;

32) сталий розвиток туризму – концепція розвитку туризму, що передбачає довгострокове, протягом поколінь, допустиме антропогенне навантаження на туристичні ресурси, їх життєздатність, розвиток і економічну рентабельність;

33) суб'єкти туристичної діяльності – юридичні особи та фізичні особи – підприємці, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, а також фізичні особи, які не є підприємцями та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо;

34) таймшер – право володіння на основі черговості з метою відпочинку протягом певного часу (більше року) на певний термін об'єктом нерухомості (квартири, котеджу, вілли тощо), яким можна користуватися на свій розсуд в рамках правил кондомініуму; клубний відпочинок в режимі розділеного часу протягом певного періоду кожного року, який приймається за одиницю виміру на ринку прав володіння клубним відпочинком, зазвичай кратний тижню; клубний відпочинок в режимі реального часу протягом будь-якого періоду року, що залежить від вартості придбаного членства в клубі, що оцінюється в балах або кредитних долях;

35) територія розвитку – будь-яка територія, що має цільову привабливість, забезпечена (володіє) необхідною і достатньою ресурсомісткістю (біогалузного характеру), що відповідає нормам і правилам життєдіяльності людини та не містить будь-яких форм загрози її здоров'ю і життю;

36) тур – організована туристична поїздка (туристична подорож), що здійснюються з метою туризму, протягом певного терміну, за певним маршрутом та тематичною програмою, за єдиною ціною, що здійснюється на плановій основі громадянином (громадянами) за сприяння організатора (-ів) туризму (туроператора або турагента). Тур включає, як мінімум, дві туристичні послуги: перевезення, розміщення, а також інші туристично-екскурсійні послуги;

37) турагентська діяльність – посередницька діяльність з реалізації  туристичного  продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницька  діяльність  щодо реалізації характерних та супутніх послуг з метою задоволення потреб споживачів;

38) туризм – складова частина соціально-економічної галузі держави, до якої входить вільне пересування (подорожі, поїздки, тимчасові виїзди) громадян та/або їх перебування поза межами місця проживання з метою відпочинку, санаторно-курортного лікування, пізнавальною, релігійною (крім релігійного обрядового паломництва), спортивною, професійно-діловою та іншою метою, що відповідає суспільній моралі та добропорядності, без зайняття в місці перебування оплачуваною діяльністю;

39) турист – відвідувач, який здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не  забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення  будь-якої оплачуваної діяльності, перебування якого у місці відвідування складає як мінімум одну ночівлю в засобах тимчасового розміщення (проживання);

40) туристична діяльність – пряма або непряма посередницька діяльність у галузі туризму суб'єктів туристичної діяльності з організації (формування), просування, продажу та виконання окремих або комплексних туристичних послуг та/або туристичного продукту;

41) туристична експертиза – всебічний аналіз привабливості існуючих і потенційних туристично-рекреаційних зон для виявлення і визначення напрямку раціонального використання туристичних ресурсів, туристичних об'єктів, об'єктів природної і культурної спадщини з метою забезпечення сталого розвитку туризму, популяризації та організації туристичних потоків з оптимальною антропогенним навантаженням, а також залучення інвестицій в конкретний регіон або спеціальну туристично-рекреаційну економічну зону;

42) туристична пропозиція – відповідальна пропозиція на внутрішньому та світовому туристичних ринках впорядкованої сукупності туристичного продукту та/або туристичних послуг дестинації (регіону, країни), за допомогою яких освоюються туристичні ресурси, якими вона володіє;

43) туристичний ваучер – документ визначеної форми, що підтверджує право туриста на послуги, що входять до складу туру, і факт їх оплати;

44) туристичний продукт (пакетний тур) – попередньо розроблений   комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги (перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням), необхідний для задоволення потреб туриста під час його подорожі;
45) туристичні послуги – послуги суб`єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, санаторно-курортного обслуговування, а також послуги з організації відвідувань об`єктів культури,  відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;

46) туристичні ресурси – сукупність природно-кліматичних, історичних, рекреаційних, пізнавальних, соціально-побутових ресурсів, об'єктів природного і культурно-історичної спадщини, інших об'єктів туристичного інтересу і показу, потенційно або реально здатних задовольнити духовні та інтелектуальні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил, підтримання нормальної життєдіяльності. До туристичних ресурсів також належать особливо охоронювані природні території, об'єкти культурної та природної спадщини, а також лікувально-оздоровчі місцевості та курорти;

47) турлідер, керівник туристичної (екскурсійної) групи, супроводжуючий – фізична особа, яка має професійну підготовку, досвід, знання і навички та надає своєчасні і якісні інформаційно-екскурсійні, організаційні послуги, включені в тур, кваліфіковану допомогу туристам, екскурсантам, учасникам подорожі в межах, передбачених договором про надання туристичних послуг;

48) туроператорська діяльність – діяльність, пов’язана з формуванням (організацією) і просуванням туристичного продукту, його оптовим продажем, з організації супроводу оплатного надання (виконання) комплексних туристичних послуг (туристичного продукту), окремих туристичних послуг, що здійснюється юридичною особою (організатором туризму) - туроператором - від свого імені, за свій рахунок і на свій ризик, а також, якщо таке встановлено законом, на підставі ліцензії та за умови фінансового забезпечення своєї відповідальності перед туристами. Туроператор має право надання (продажу) прямих окремих (не комплексних) туристичних послуг туристам та іншим споживачам.

Щодо розвитку виставкової діяльності
 

Стаття 10.  Державна підтримки розвитку в`їзного
та внутрішнього туризму

4. Держава  забезпечує:

довгострокову політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності вітчизняного туристичного продукту на світових ринках, стабільне нарощування обсягів експорту туристичних послуг, що є важливим елементом у системі функціонування національної економіки, зростання ВВП, збільшення валютних надходжень, створення нових робочих місць;

здійснення комплексу заходів, спрямованих на поширення інформації про туристичні можливості України за кордоном, створення мережі туристичних представництв, організацію національних експозицій на найбільш престижних міжнародних туристично-виставкових заходах, створення національного туристичного багатомовного інтернет-порталу «Visit Ukraine» та відео-фото-елекронних матеріалів, видання іноземними мовами туристичних путівників, проспектів, буклетів про туристичні можливості України, розміщення в зарубіжних засобах масової інформації публікацій щодо туристичної привабливості України, організації інфотурів по Україні для іноземних туроператорів та журналістів;

6. Порядок надання вищезазначених видів підтримки та перелік міжнародних туристичних виставково-ярмаркових заходів, що проводяться за кордоном, та у яких туроператори братимуть участь з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів державного бюджету визначаються  Кабінетом Міністрів України.

Щодо категоризації закладів розміщення

Стаття 19. Встановлення категорій об'єктів туристичної інфраструктури

З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування.

Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії здійснюється за заявою його власника.

Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни, а також порядок доведення до споживачів інформації про вид об'єкта туристичної інфраструктури та про вид його категорії визначаються Кабінетом Міністрів України.

(частина третя статті 19 у редакції
 Закону України від 08.07.2011 р. N 3679-VI)

Стаття 18. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація та категоризація у галузі туристичної діяльності

1. Стандартизації у галузі туристичної діяльності спрямована на:

захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;
підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

створення нормативної бази систем класифікації та категоризації туристичних ресурсів.

2. З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння   споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної  діяльності на ринку туристичних послуг,  забезпечення захисту прав і законних інтересів,  життя,  здоров'я та майна громадян,  підвищення рівня екологічної безпеки об’єкти туристичної інфраструктури класифікуються за видами (типами) та присвоюються категорії відповідно до рівня обслуговування.

Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури  (готелям, іншим  об'єктам,  призначеним  для  надання послуг  з розміщення, закладам  харчування, курортним  закладам  тощо) відповідної категорії є обов’язковим та здійснюється за заявою його власника.

Види  категорій  об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни, а також порядок доведення до споживачів інформації про вид об'єкта туристичної інфраструктури та про його категорію визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Підтвердження відповідності товарів, робіт, послуг у галузі туристичної діяльності здійснюється з метою:

запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна і довкілля;

сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг.

4. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація та категоризація  у галузі туристичної діяльності здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Щодо фінансового забезпечення відповідальності туроператора

Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента

З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами.

Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

(частина друга статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.04.2009 р. N 1276-VI)

Турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро.

Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим забезпеченням цивільної відповідальності туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань.

Стаття 56. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора при організації виїзного туризму

1. З метою забезпечення прав та законних інтересів туристів (замовників) туроператор, який здійснює діяльність з організації виїзного туризму, зобов’язаний здійснити фінансове забезпечення своєї діяльності.

2. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора має передбачати відшкодування туристу (замовнику) реальні збитки, заподіяні невиконанням (неналежним виконанням) туроператором зобов’язань за договором на туристичне обслуговування, що сталося внаслідок дій (бездіяльності) туроператора та/або третіх осіб - надавачів послуг, включених до туристичного продукту.
До реальних збитків належать:
сума грошових коштів, сплачених за договором на туристичне обслуговування за послуги, які не були надані (повністю або частково);
сума грошових коштів, фактично витрачених туристом на дострокове(екстрене) повернення до України.

3. Фінансове забезпечення діяльності туроператора перед туристами (замовниками) здійснюється одним із таких способів:

укладенням договору страхування відповідальності туроператора перед туристами;

отриманням гарантії банку.

4. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора встановлюється залежно від його річного доходу за звітний період (календарний рік), що передує року отримання фінансового забезпечення.

Для туроператорів, які є суб’єктами мікропідприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 10000 євро.

Для туроператорів, які є суб’єктами малого підприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 25000 євро.

Для туроператорів, які є суб’єктами середнього підприємництва, мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 50000 євро.

Для туроператорів, які є суб’єктами великого підприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 250 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 100000 євро.

5. Розмір фінансового забезпечення визначається в євро за валютним обмінним курсом валюти України станом на 31 грудня фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення.

6. Договір про надання фінансового забезпечення укладається за три місяці до початку фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення.

7. Вимоги до банків, які можуть надавати гарантії туроператорам, та правила надання таких гарантій встановлюються Національним банком України.

Вимоги до страхових компаній, які можуть надавати послуги зі страхування відповідальності туроператорів, та правила здійснення такого страхування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері страхування.

8. Строк дії фінансового забезпечення – не менше 1 року.

9. Фінансове забезпечення туроператора на новий строк має бути отримано не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку попереднього фінансового забезпечення.

10. Підставою для відшкодування туристам збитків і виплат, передбачених частиною 2 цієї статті, є рішення суду, що вступило в законну силу.

Стаття 45. Відповідальність сторін, звільнення і обмеження відповідальності туроператора

1. Туроператор відповідає перед замовником за невиконання або неналежне виконання його зобов'язань за договором на туристичне обслуговування третіми особами, на яких договором було покладено надання окремих послуг туристичного обслуговування, якщо законом або договором не встановлено, що відповідальність перед замовником (туристом, екскурсантом, іншим споживачем) несе третя особа.

2. Туроператор відповідає перед замовником також за порушення зобов'язань турагентів, які беруть участь у договорі на туристичне обслуговування, в межах своїх зобов'язань.

3. Туроператор не несе відповідальності за послуги третіх осіб, не включені до складу договору і замовлені на місці туристом (екскурсантом чи іншим споживачем) самостійно.

4. Турист (екскурсант, інший споживач туристичного обслуговування) зобов'язаний сприяти туроператору у прийнятті розумних і доступних за обставин, що склалися, заходів щодо зменшення можливих збитків. При цьому турист повинен надати туроператору документи та відомості про дії (бездіяльність) третіх осіб, що підтверджують неналежне виконання або невиконання умов договору.

Стаття 46. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну туриста

1. Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну туриста внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації про послуги, передбачені договором на туристичне обслуговування, їх недоліки, підлягає відшкодуванню туроператором, якщо міжнародними договорами держави, її законами не встановлено, що така шкода підлягає відшкодуванню особами, на яких покладено виконання окремих послуг, що входять до туристичного обслуговування.

2. Туроператор звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода життю, здоров'ю або майну туриста було завдано внаслідок непереборної сили або порушення туристом правил використання послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування, встановлених правил перебування в дестинації, об'єкті туристичної індустрії, об'єкті показу туристичних ресурсів.

3. У разі якщо туроператор доведе, що в період надання послуги (подорожі, поїздки) умисел або груба необережність туриста стали причиною смерті туриста (екскурсанта, іншого споживача), або заподіяння шкоди його здоров'ю або сприяли смерті туриста (екскурсанта, іншого споживача), або заподіяння шкоди його здоров'ю опосередковано, туроператор може бути звільнений від відповідальності повністю або частково, зокрема у разі заподіяння шкоди туристу (екскурсанту, іншому споживачеві), який не повідомив про наявність у нього протипоказань (обмежень) щодо замовленої послуги.

Щодо ліцензування туристичної діяльності

Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності

З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської діяльності.

(частина перша статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність.

(частина друга статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

(частина четверта статті 17 у редакції
 Закону України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

Не може бути видана ліцензія на туроператорську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

(частина п'ята статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності

1. В Україні діє єдиний порядок ліцензування туристичної діяльності, акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладів).

2. Єдиний порядок ліцензування передбачає:
ліцензійні вимоги, правила видачі, призупинення дії та анулювання ліцензії;
необхідну документацію для оформлення ліцензії;
єдиний бланк свідоцтва ліцензії;
єдину базу (реєстр) даних про видачу, призупинення дії або анулювання ліцензії на туристичну діяльність;
розмір мит, зборів, вартості експертизи документації;
щоквартальну публікацію єдиного каталогу суб`єктів туристичної діяльності, які отримали ліцензії.

3. З метою створення рівних можливостей суб`єктам туристичної діяльності на ринку туристичних  послуг та забезпечення  захисту прав   і   законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування  туроператорської та турагентської діяльності.

Суб`єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання відповідної ліцензії.

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів   України  не  може  перевищувати  20  відсотків  їх статутних фондів.

Суб'єкт   господарювання   не   має  права у своїй  назві використовувати  слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

Не видається ліцензія на туроператорську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

4. Надати Київській міській державній адміністрації та Раді міністрів Автономної Республіки Крим право здійснення ліцензування туроператорської та турагентської діяльності, а також акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів). 

5. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму може делегувати право видачі ліцензій іншим місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму.

6. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму щорічно та не рідше одного разу на квартал публікує в спеціалізованих ЗМІ та через туристично-інформаційні центри відомості державного реєстру, що стосуються ліцензованих видів діяльності та послуг у галузі туризму (діючих, призупинених і анульованих ліцензій), а також акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів).

7. Україна взаємно визнає інститут ліцензування та акредитації екскурсоводів, встановлений у державі дестинації прийому (відправлення) туристів. Якщо в дестинації інститут ліцензування даного виду діяльності у галузі туризму та туристичної індустрії встановлено, то будь-який договір на надання послуг у галузі ліцензованих видів діяльності повинен містити відомості про такі ліцензії (акредитації) та копію свідоцтва (ліцензії, акредитації).

8. Порушення ліцензійних умов діяльності у галузі туризму тягне за собою притягнення винних осіб (виконавців і споживачів таких послуг) до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності в установленому законодавством України порядку.

Щодо страхування туристів

Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок

Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.

Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі.

За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

(частина шоста статті 16 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.04.2009 р. N 1276-VI)

Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.

Стаття 55. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок

1. Страхування туристів  (медичне  та  від  нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі  угод  із страховиками. 

Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому  випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

2. Договором страхування повинні передбачатися надання  медичної допомоги   туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку  безпосередньо  в  країні  (місці)  тимчасового перебування.

Інформація про умови  обов'язкового  страхування  має  бути доведена до відома туриста до  укладення  договору  на  туристичне обслуговування.

3. Обов'язкове (медичне  та  від  нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

4. Розмір страхового покриття за договорами обов’язкового медичного страхування туристів має становити не менше 30 000 євро, а за договорами обов’язкового страхування від нещасного випадку – 3 000 євро на 1 особу.

5. За бажанням  туриста  з  ним  може  бути  укладено  угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста,  або угоду про страхування  для  покриття  витрат, пов'язаних   з   передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

6. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.

Щодо експорту туристичних послуг та статзвітності
 

РОЗДІЛ V
СТАТИСТИЧНИЙ ОБЛІК. ТУРИСТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

Стаття 30. Статистика у галузі туризму

1. Статистичний облік у галузі туризму здійснюється органами державної статистики та іншими державними органами відповідно до законодавства.

2. Статистичний облік здійснюється з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації про стан і розвиток туризму в Україні та зони відпочинку, оцінки внеску туризму в загальну величину валового внутрішнього продукту держави, оцінки показників потужності й динаміки зміни внутрішніх, в'їзних і виїзних туристичних потоків, навантаження на туристичні ресурси та об'єкти туристичної індустрії, витрат на туризм, витрат туристів і екскурсантів, рівня бази оподаткування, доходів від туристичної діяльності, рівня задоволення туристичного попиту на ринку послуг, інформації про кількість робочих місць та зайнятість місцевого населення у галузі туризму.

3. До основних показників, які характеризують галузь слід добавити:

- кількість відвідувачів, туристів і екскурсантів, які здійснили поїздку за певний час; 
- кількість іноземних і вітчизняних туристів, які проживали у засобах тимчасового розміщення;
- завантаженість туристами засобів тимчасового розміщення протягом року;
- аналіз структури туристичних потоків та обсягів експортно-імпортного балансу туристичних та пов’язаних з ними послуг;
- оцінка впливу безпосередньо або опосередковано туристського споживання на національну економіку, на розвиток, в першу чергу таких видів економічної діяльності, як транспорт, готелі та ресторани, роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво, зв'язок, фінансові та страхові послуги, діяльність у сфері розваг, культури, спорту, тощо.

4. Основними завданнями державної статистики у галузі туризму є:

розробка науково обґрунтованої статистичної методології та рекомендацій щодо статистичного обліку в галузі туризму, впровадження допоміжних (сателітних) рахунків з урахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО);

збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та  використання статистичної інформації щодо розвитку (динаміки розвитку) туризму.

5. Основними принципами державної статистики у галузі туризму є:

надійність  та об'єктивність   статистичної інформації;
своєчасність, системність збору та узагальнення, стабільність і цілісність статистичної інформації;

порівнянність статистичної інформації з міжнародною статистикою в галузі туризму;

доступність і відкритість статистичної інформації в межах, що встановлюються законодавством.

6. Об'єктом статистичного спостереження є господарська діяльність суб'єктів туристичної діяльності, що подають в установленому порядку державну статистичну звітність.

7. Органи державного управління туризмом, прикордонної служби, Національний банк України, інші зацікавлені державні органи та органи місцевого самоврядування передають у встановленому порядку до органів державної статистики звітну документацію й відомості у галузі туризму.

8. З метою отримання оперативної інформації центральний орган виконавчої влади у галузі туризму, органи державної статистики мають право організовувати та проводити на вибірковій основі статистичне обстеження (опитування на добровільній основі) респондентів (туристів, екскурсантів), у тому числі про їх витрати, пов’язані із здійсненням туристичної поїздки.

9. Облік прибуття (вибуття) в державу іноземних громадян здійснюється шляхом оформлення міграційної картки, реєстрації в засобах тимчасового розміщення відповідно до встановленого порядку.

10. Статистичні органи у взаємодії з центральним органом виконавчої влади у галузі туризму здійснюють координацію статистичної діяльності в галузі туризму.

11. Державні статистичні спостереження в галузі туризму проводяться   органами державної статистики відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України.

Державні статистичні спостереження в галузі туризму проводяться  за  рахунок коштів Державного бюджету  України,  інші  - за наявності джерел фінансування або за рахунок коштів замовників цих спостережень.

12. Надання статистичної інформації юридичними особами та іншими господарюючими суб'єктами в галузі туризму при всіх видах державних статистичних спостережень здійснюється на безоплатній основі, в належному обсязі та якості, у встановлені терміни.

13. Відомості, що становлять комерційну таємницю, не підлягають розголошенню та охороняються у встановленому законодавством порядку.

 

Кол. просмотров: (3141)                            Кол. комментариев: (1)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (1) К статье ПОСТСКРИПТУМ К МАТЕРИАЛУ «ПРОТИВ СИСТЕМЫ. ГОСУДАРСТВЕННУЮ ПОЛИТИКУ В СФЕРЕ ТУРИЗМА ОПРЕДЕЛЯЕШЬ ТЫ!». СРАВНИТЕЛЬНАЯ ТАБЛИЦА К ЗАКОНУ О ТУРИЗМЕ: СУЩЕСТВУЮЩЕМУ И АЛЬТЕРНАТИВНОМУ, ПРЕДЛОЖЕННОМУ ТУРИСТИЧЕСКОЙ АССОЦИАЦИЕЙ УКРАИНЫ (ТАУ)
  • 1.
    Михо Алёна
    23.10.2013
    Стаття 17 пункт 4 не повна. Відсутня інформація щодо акредитації екскурсоводів в областях. Ответить
  • Страницы:
  • 1
  • Предыдущая
  • Следующая