Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1147)
16.12.2017
Размер шрифта

Версия для печати

Чортків і «чортковщина»

Милозвучних назв багато, а Чортків – один

Картинка

Якщо не враховувати назви, Чортків майже не відрізняється від інших міст Західного Поділля, де по неділях чи не кожен житель відправляється до церкви чи костелу. Але ж… В цьому невеликому місті, яке, найвірогідніше, отримало свою назву завдяки прізвищу одного з власників поселення, є два костели, дві ратуші, дві синагоги, дві дерев'яні церкви, напівзруйнований замок, включений до заповідника "Замки Тернопілля". Не дивно, що Чортків – туристично приваблива місцина, а отже, споглядачами його родзинок залюбки стали і ми, представники Туристичного прес-клубу України з Києва, Харкова, Дніпра.

Для побіжного знайомства з старовинним містом, про яке згадується письмово в зв’язку надання йому Магдебурзького права в 1522 р., вистачить кілька годин. Для більш детального ознайомлення з цікавинками, знадобиться світовий день. Та заночувати в Чорткові не проблема - готелі «Таня» та «Авіаносець» в центрі, мотель «Гетьман» з ванними кімнатами (ми там зупинялися) на виїзді на Бучач. Оглядини почалися з площі Ринок, яка збереглася в автентичному вигляді. Тобто, її пізніше не розширювали і не зносили розташовані на ній будівлі. Здавна і понині це самий центр. Тут не лише дійшли до нашого часу, а й використовуються за призначенням торгові ряди ХІХ століття.

Картинка

У двоповерховій споруді з колонадою розташовані м’ясний павільон та кілька крамниць. Навколо торгівельні намети зі всякою всячиною. Гарна будівля мініатюрної годинникової вежі з флюгером-півником теж невід’ємна частина торгових рядів. Ця вежа увіковічнила Чортків в кінематографі. Знімались фільми «Вершники», «Діти підземелля», «Квартет Гварнері», «Вишневі ночі». Під вежею розташований клуб-кафе «Лемківська світлиця». Не знаю, що там і скільки коштує, ми пили каву в кафе-музеї «Пан Чартковський» на вул. Шевченка, яка є пішохідною і з’єднує площу Ринок з іншою центральної площею - майданом Незалежності. На ній знаходиться декілька старих будинків часів Австро-Угорщини, зокрема той, в якому розташовувався готель-ресторан. Також непоганий будиночок, навпроти якого я сфотографувалася.

Кафе-музей «Пан Чартковський» - дуже привабливий і затишний тематичний заклад в підвальному приміщенні старовинної будівлі – колишнього домініканського монастиря. Багато залів з нестандартним оформленням: бібліотека, пивоварня, кінозал, музичний салон, цирульня-вбиральня. Ми не лише покуштували смачної кави, а й ознайомилися з історією міста, біографією його засновника Єжи Чартковського, переглянули фільм зі світлинами ретро-споруд. Меню складається з страв гуцульської (української) та японської кухні, а також піци, бургерів, закуски до пива та лимонада власного виробництва. Ціни в порівнянні з київськими невисокі.

Картинка

Поряд з кафе розташованийколишнього домініканського монастиря. Його фасад «дивиться» на площу Ринок. Це найграндіозніша споруда міста, гострий шпиль якої помітний майже звідусіль. І хоча від первісного храму, зведеного Станіславом Гольським для домініканців у 1610 р., залишилося небагато (його суттєво перебудували на кшалт надвіслянської готики за проектом відомого майстра Яна Саса-Зубжицького), пам’ятка має архітектурно привабливий вигляд. 

Картинка

Відвідали ми також обидві старовинні церкви. Найстаріший храм Чорткова - дерев’яна Успенська церква, знаходиться неподалечку від центрального майдану міста, у дворах. Завдяки чортківським ремісникам: кушніру Миколі Драчуку та швецю Гаврилу Журавлю, як зараз кажуть, меценатам, народні умільці Чорткова спорудили церкву в далекому 1630 р. без жодного цвяха. Храм споруджений в незвичайному для Західного Поділля стилі із використанням традицій як подільської, так і карпатської шкіл дерев’яного зодчества Разом з містом церква пережила набіги татар в 1640 і турок в 1672 р.р. Відтворена в 1717 р. місцевим населенням. Найбільший вклад внесли кушніри (хутровики). Вони передали на ремонт 890 злотих, зароблених від продажу трьох соболиних кожухів, п'яти кожухів з рисі і семи лисячих.

Картинка

Іконостас походить з XVIII ст. Цікавими є дерев’яна дзвіниця, відбудована у 90-ті роки минулого століття, і затишний, майже домашній інтер’єр храму. Старою святиня не виглядає - можливо, через пізніші добудови. 

Дерев’яна Вознесенська церква знаходиться по дорозі до залізничного вокзалу. Вона трохи молодша за Успенську. Вражає складний силует з трьома високими верхами і подовженим бабинцем. Центральний купол з двома заломами домінує над іншими двома, що мають по одному залому, а довершеності пам’ятці надає піддашшя на фігурних кронштейнах, яке слугувало парафіянам для захисту від негоди.

Картинка

Журналісти з міст України відвідали також замок Гольських (1610). Цей пам’ятник архітектури і містобудування збудований не на горі, як завше робилося, а під горою. Чому так? Хтозна! Ворогу лишалося, посапуючи від натуги, запроторити гармати на гірське передмістя Вигнанку, яке розташовано якраз над фортецею, а потім розстрілювати зручну мішень поки не набридне.

Картинка

При наявності артилерії ворог так і робив. В 1655 р. фортецю зайняли козацько-московські загони, що йшли на Львів, а в 1672-му — турки. Останні квартирували тут аж до 1683 р. З кінними татарами, звісно, форпост справлявся, адже обнесений товстими мурами в формі п’ятикутника з амбразурами, метрової товщини стінами і кутовими вежами. Чортківський замок слугує джерелом розповідей і легенд, в яких багато «чортівні». Кажуть, що збереглися чотири підземні ходи (XVI-XVIII), що тягнуться від твердині до костелу, до палацу Гольських-Садовських, який в XVII столітті стояв на місці самого вокзалу, до Ягільницького замку в 10 км від Чорткова, а найдовший — аж до замку в Теребовлі (це близько 40 км). Правда чи ні, не доведено, але «скелети в шафі» таки знаходили. Краєзнавці стверджують, що це бувальщина, а не легенда. Начебто щоночі до одної поважної пані (дружини старости) приходив у сні худющий монах і звав за собою до замку, вказуючи на певну частину стіни. І дійсно, у вказаному місці знайшли людський кістяк. Він належав святому Теофілію, замурованому турками живцем.

Картинка

Але ж місто відповідає своїй пекельній «чортовій» назві не лише завдяки одному туристичному об 'єкту. «Проклятим» називали і дотепер називають непоказний триповерховий будинок поруч з спортшколою та капличкою Лурдської богоматері. На початку ХХ століття в ньому містився Еміграційний Синдикат. В ті роки еміграція з України була не меншою, ніж зараз, і люди, бувало, продавали все своє майно, щоб купити омріяний квиток за океан. Зараз в «Проклятому» будинку аптека та квартири. Характерно, що Чортків з його неблагозвучною назвою при всіх існуючих владах збирались перейменовувати. Та не судилося. Місто відстояло свою «чортовщину», вибачте, чортківщину, і тепер якась інша милозвучна назва йому не світить. Та це на краще. Милозвучних назв багато, а Чортків – один.

Далі буде

Кол. просмотров: (605)                            Кол. комментариев: (0)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (0) К статье Чортків і «чортковщина»