Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1157)
24.03.2014
Автор: Щербина Юлія, Калин Ірина
Размер шрифта

Версия для печати

Червоноград як туристичний об’єкт Тернопільської області та Приінгульська садиба Тропіних на конкурсі «Мальовнича Україна – туристичний край»

Конкурсанти Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт «Мальовнича Україна – туристичний край» роблять спробу розкрити туристичні перспективи України. Представлено руїни замку 17 ст. та Джуринський водоспад міста Червоноград Тернопільскої області та Приінгульська садиба Тропіних у селі Щорсове Миколаївської області.

ЧЕРВОНОГРАД – «ПРОПАЖА» ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Кажуть, що на карті не лишилось білих плям, і відчути себе першовідкривачем вже майже неможливо. Це не зовсім так. Замість нерозвіданих територій на мапі, зокрема України, з'явилося багато забутих місць. Одній із таких «пропаж» на Тернопільщині якраз і присвячено роботу студентки Тернопільського національного економічного університету Ірини Калин під керівництвом Гербери Ольги Євгенівни.

Червоноград – одне з найдавніших поселень Тернопільщини, оточене кам’яними горами червоного кольору (звідси і походить назва). Вибраний мною об’єкт вартий уваги, оскільки він є досить вигідним для інвестування і перспективним у сфері туризму. Цікавим для туристів будуть екскурсії до багатьох замкових руїн даної місцевості та найвищого у рівнинній частині України 16-метрового Джуринського водоспаду. Знайти це місце самостійно нелегко, але  хто тут побував – дорогу сюди не забуде.

Червоногород – одне з найдавніших поселень Тернопільщини, назва якого походить від червоного кольору камінної гори, яким оточене поселення.

На вершині пагорба, наче з казки, постає замок 17 ст., перебудований у 1806 році родиною шляхтичів Понінських на перфектний палац з двома баштами в еклектичному стилі, на місці напівзруйнованого замку, який витримав багато облог особливо після турецької навали. Нині збереглися тільки дві вежі, які були збудовані архітектором Макловським. Про стиль сказати тут важко. Але перше враження кіноманів від споглядання краєвиду – саме тут треба було знімати «Володаря перснів». Кажуть, земля перерита підземними ходами: один вів до костелу, другий – до Джуринського водопаду, який має висоту 16 м. Під час облоги татари спрямували річку в інше русло. Вода, що омивала замок, спала і обороноздатність твердині послабшала, але зараз ми маємо мальовничий водоспад. Цікаво, що ще на початку століття замок-палац був житловим.


Замок, 1914 рік.


Замок, 2005 рік.


Замок зсередини.


Джуринський водоспад, 1920 рік.


Джуринський водоспад, 2013 рік.

На жаль, на сьогодні права вежа Червоноградського замку обвалилася.
Проте, незважаючи на це, обраний об’єкт дослідження залишається привабливим для туристичної галузі, оскільки він розташований в ідеальному для розвитку туризму місці, яке створила сама природа. Тут чудові перспективи для розвитку екологічного туризму, туризму вихідного дня. Багато інших цікавих проектів може бути реалізовано в цьому забутому людьми місці.

ПРИІНГУЛЬСЬКА САДИБА ТРОПІНИХ – ТУТ ПАНУЄ САМА ГОСТИННІСТЬ

На Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт «Мальовнича Україна – туристичний край» надійшла робота студентки Чорноморського державного університету ім. Петра Могили Щербини Юлії Ростиславівни на тему «Приінгульська садиба Тропіних». Робота виконується під керівництвом Патрушевої Лариси Іванівни, кандидата географічних наук, доцента кафедри екології та природокористування.


Підвісний міст через річку Інгул.

Садиба Тропіних – колишній маєток мирового судді Миколаївського повіту Херсонської губернії Олександра Тропіна, представника великого роду Тропіних, що з початку ХІХ століття  мешкав у Херсонській губернії та залишив помітний слід в історії краю. Тропіни були відомими на Херсонщині філантропами та меценатами, брали активну участь в міському самоуправлінні. Нині в місті Херсоні їх іменем названо одну з міських лікарень та сквер.

Садиба являє собою комплекс споруд, представлений особняком площею 461,4 кв. м, приміщенням для соління овочів, льодником, потужним льохом (підвал зі сходами) тощо. Поруч знаходиться старовинний парк, через ручку Інгул побудований дерев’яний підвісний міст. Прилегла територія дуже мальовнича та має статус природно-заповідного фонду. Розташована вона на околиці села Щорсове Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, яке знаходиться за 12 км на захід від райцентру. 

Маєток було збудовано 1912 р. Будівля була двоповерховою, вкритою італійською черепицею, зі скляною терасою. До річки Інгул йшла алея, висипана піском, обабіч в два ряди росли тополі. За будинком знаходився сад (нині Щорсівський парк), розбитий на квадрати вимощеними мармуром доріжками та обсадженими кущами троянд. В саду були влаштовані басейни, у яких плавали лебеді. Огороджували сад рів та живопліт із гледичії колючої. На краю парку, на березі Інгулу, стояла купальня.

У 1918 р. Олександр Степанович Тропін покинув свій маєток. А 1920 року на базі його господарства було створено радгосп «Дело исполкома». В будинку знаходилася контора радгоспу. Маєток зберігався у належному стані до 70-х років ХХ ст. Коли центральну контору радгоспу перенесли у с. Софіївку, то люди почали поступово розбирати на будматеріали підсобні приміщення.


Льох маєтку Тропіних.

У 2008 році маєток було передано у власність регіональному ландшафтному парку «Приінгульський». На його базі дирекція парку планує створити еколого-туристичний комплекс «Садиба Тропіних», який складатиметься з Приінгульського еколого-освітнього центру, музею природи, краєзнавчого музею та туристичного візит-центру.  

Хоча садиба і потребує капітального ремонту, але вже є складовою частиною туристичних маршрутів. Наприклад, у відновленому погребі, який вражає якістю будівництва, облаштовано залу, де в літню спеку екскурсанти мають змогу приємно провести обідню годину.

Наразі для музею зібрано багато експонатів та предметів, якими користувалися 100-150 років тому. Садиба може слугувати і як самостійний туристичний об’єкт-місце подій і в складі туристичного маршруту.


Початковий стан будинку.


Нинішній стан будинку.


Одна з алей Щорсівського  парку.
 

Кол. просмотров: (3195)                            Кол. комментариев: (3)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (3) К статье Червоноград як туристичний об’єкт Тернопільської області та Приінгульська садиба Тропіних на конкурсі «Мальовнича Україна – туристичний край»
  • 1.
    Сергій
    30.03.2014
    Вважаю, що туризм потрібно розвивати в нашій країні адже вона настільки багата історією, культурою, природою, краєвидами, що цим не можливо не пишатись. Статті такого характеру і змісту повинні не тільки друкуватись і викладати в мережі а і доходити до керівників місцевого самоврядування, тому що туризм це ще й додаткові джерела доходів, робочих місць для різних віддалених від цивілізаці куточків держави. Роботи дуже сподобались, дякую) Ответить
  • 2.
    Херсонець
    30.03.2014
    Приінгульська садиба Тропіних. Історія родини Тропіних нині викликає у херсонців непідробну зацікавленість. Зокрема тим, що вміли мужньо тримати удари долі, не порушуючи, при цьому, законів християнського благочестя. Вони походили із старообрядницької сім’ї. А відношення до вірних цієї конфесії з боку уряду Російської імперії та офіційної церкви, за часів правління царівни Софії та її брата Петра І, можливо, без перебільшення, порівняти лише з відношенням уряду Гітлера до євреїв. Їх офіційно називали розкольниками, палили живцем, піддавали жорстоким тортурам, обкладали непомірними податками, змушували носити чудернацьких одяг,а на шиї спеціальні мідні жетони. Але значна частина старообрядців, до якої належали і Тропіни, відповіла на це по християнські – добром і милосердям. І вони не помилися. Коли в 1920 році Івана та Михайла Тропіних заарештувала ЧК (скорочення від рос. «чрезвычайная» (надзвичайна) комісія). надвечір, біля будинку купця Рабиновича, у якому тоді знаходилася ЧК, зібралася велика юрба народу і почала, на весь голос, вимагати негайно звільнити Тропіних. Зважаючи на багаточисельність протестувальваників, їх рішучу налаштованість, чекісти вирішили не рятувати «честь мундиру», а звільнити братів не чекаючи ранку і більше їх не чіпати. Ответить
  • 3.
    Александр
    02.04.2014
    Часто бываю в тех местах. Рыбачу на Софиевском водохранилище. Места там действительно живописные. А рыбалка - море удовольствия. К самой воде на машине не подъехать, но это даже к лучшему - меньше народу больше рыбы. Видел этот мосток. Говорили, что по нему можно из Софиевки в Щорсовку пройти. Надо будет таки в Щорсовку заглянуть посмотреть, как тогдашние судьи жили. Ответить
  • Страницы:
  • 1
  • Предыдущая
  • Следующая