У неділю, 9 вересня, в Борщеві Тернопільської області «цвіли вишиванки», і в великих казанах готувався запашний борщ. Офіційна назва дійства – фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» і фестиваль «Борщ’їв». Фест традиційний, але подія, яка під час цього відбулася, зробила маленьке містечко на півдні Тернопілля «крутим». Борщів побив аж чотири рекорди відразу. Тут створено найвищу ляльку-мотанку, найширшу вишиванку, найвищу і найширшу плахту, найдовшу і найширшу крайку.

"/>
Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1180)
17.09.2012
Размер шрифта

Версия для печати

4-Х РЕКОРДНИЙ БОРЩІВ. ПРО ТЕ, ЯК СТАЛА СВІДКОМ РЕКОРДУ І ЯК БОРЩ В БОРЩЕВІ ЇЛА

У неділю, 9 вересня, в Борщеві Тернопільської області «цвіли вишиванки», і в великих казанах готувався запашний борщ. Офіційна назва дійства – фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» і фестиваль «Борщ’їв». Фест традиційний, але подія, яка під час цього відбулася, зробила маленьке містечко на півдні Тернопілля «крутим». Борщів побив аж чотири рекорди відразу. Тут створено найвищу ляльку-мотанку, найширшу вишиванку, найвищу і найширшу плахту, найдовшу і найширшу крайку.

Велетенська лялька-мотанка «Берегиня», яка, наче казковий Гулівер, височіє над невеликими будівлями у центрі Борщева, має наступні параметри: зріст – 13,8 м, найбільша вишиванка (довжина 10,8 м і ширина 7,6 м), найдовша крайка (ширина 45 см і довжина 13,6 м), найбільша плахта (сума її двох частин – 12,8 м). Усі досягнення зафіксовані представником «Книги рекордів України». До речі, він повідомив, що така диво-лялька має 100%-й шанс потрапити у Книгу Гіннеса.

Виконали «Берегиню» у традиційній техніці, із солярними знаками-хрестовинами на обличчі. Спочатку на дерев’яному каркасі сформували голову, зверху обмотали білим полотном, а згодом доповнили національним вбранням.

Ініціатором проекту є Людмила Лискова, власниця стилістичної студії “LjuDo” із Кам’янця-Подільського. Звичайно, ідея, говорить пані Людмила, нічого б не вартувала без правильного втілення. Адже над кожною частиною мотанки працював свій спеціаліст. Величезний дерев’яний каркас виготовив Володимир Овчинніков, Надія Адамовська є автором сорочки-вишиванки, Світлана Шмирко виготовила плахту, а Марія Фурда виткала крайку.

Незабаром цей автентичний витвір побачать жителі Тернополя і в Києві. 10 жовтня у Києві 4 рекорди перетворяться у п'ять: на ляльку надягнуть ще й найбільшу в Україні хустку. Поки що на ній хустина-пазл з дев'яти хусток-каре розміром 150 на 150 см.

– Фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» і фестиваль «Борщ’їв» започаткували у 2007 році, – розповіла в.о. начальника відділу культури та туризму Борщівської райдержадміністрації Ольга  Журавінська. – Минулоріч посмакувати борщем та помилуватися вишиванками до нас завітали близько 13 тисяч відвідувачів, а нині гостей ще більше.
Через особливу святкову ауру їдуть сюди зі всієї України і навіть з-за кордону. В заході задіяне майже все місцеве населення, а також гості з Полтави, Чернігова, Києва, Харкова, Чернівців, Івано-Франківська.

Майстри з регіонів України, а також Тернопілля привезли розмаїту колекцію вишиваних сорочок, українських строїв, рушників, скатертин… Достатньо й іншого краму. Домашні капці з натуральної овчини (50-60 грн), баночка свіжого меду (50-70 грн/л). Та покупці частіше запитують вишиванки. Ті коштують для дорослого від 250 грн, але красиві ручної роботи оцінюють не менше ніж в 1000 грн. Очі розбігаються від веселкової гри барв, візерунків, текстур тканин. Та увагу поціновувачів привертають насамперед вишиванки Борщівського району, які розвісили в своїх наметах представники сільських громад. Деяким сорочкам і ковдрам – понад 120 років. Це унікальні вироби, тому що в них переважають не червоні, зелені або ж синьо-голубі, а чорні нитки.

Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір шиття пов’язаний з конкретними подіями трагічної історії України. У XV-XVII століттях Борщівський край був постійним об’єктом нападів турків і татар. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки, оплакуючи свої гіркі долі, поклялися впродовж семи поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками… Сорочок до теперішнього часу залишилось мало, бо багато старших жінок наказували себе у них хоронити. Давня бабусина й прабабусина “борщівська бавляна сорочка” цінується і в Україні, і за кордоном. Вона шита «по рукавах», її найголовнішими ознаками є біле домоткане, – здебільшого конопляне – полотно, а також вишивка грубою вовняною ниткою – “чорною бавною”. І вишивати так уже ніхто не вміє. Точніше – неможливо, бо нема ниток.

Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30 роках минулого століття, були останнім поколінням, пов’язаним благородною обіцянкою. Ці сорочки не перуть – дбайливо зберігають в скринях, а вдягають лише в дуже великі свята. І «родзинка» цього фестивалю в тому, що вік сорочок на деяких учасниках фесту – столітний чи близько до того віку. Наприклад, цій вишиванці на гарній дівчині (на фото) близько 80 років.

Мистецвознавці стверджують: на сьогодні залишились два найбільш популярні види вишивки: полтавська та борщівська, як феноменальне явище, в якому закарбовані фрагменти трипільської культури. Саме тому головною метою фестивалю “В Борщівському краї цвітуть вишиванки” є відродження техніки шиття чорної борщівської сорочки, збереження та відновлення етнографічної спадщини Борщівщини, відтворення автентичності українського національного костюма, звичаїв та обрядів Надзбручанського краю.

Назва районного центру Борщів бере свій початок з сивої давнини. За легендою, під час набігів кримських татар, мешканці втопили одного із загарбників у казані з борщем.  Фестиваль "Борщ’ їв" перетворив місце довкола стадіону на справжню столицю куховарства, де кожного нестриманого в іжі ждала така ж «солодка загибель». Свято живота формувалося  з свинячих реберець, буряка, капусти, картоплі, моркви, квасолі, вишень, яблук… З однакових інгредієнтів у кожної господині виходить свій продукт.  А цього разу свій витвір мистецтва демонстрували представниці 45 сіл району. Ділитись унікальними рецептами приготування улюбленого червоного борщу з автором репортажу вони не  поспішали, але секрет приготування все ж таки відкрили: головне в борщі – побільше м'яса.  А ще його треба присмачити любов’ю, і страва вдастся!

Того недільного дня ніхто не залишився голодним, адже, за оцінками організаторів, вправні газдині приготували близько 4 тисяч літрів борщу. До борщу додавали й сало, вареники, млинці, тертухи, коржики з маком.

Поміж столами ходили польські гості, зачудовано тикали на кожному столі в бутель самогона і, дивно посміхаючись, запитували: “Цо то єст?”. Їм тут же наливали, вони прозрівали, цо ж то било – і йшли до наступного столу.

Окремо у двох казанах за рецептами місцевих ґаздинь борщ варили представники влади та мистецтва. Я розчулена. Адже буваючи на різноманітних фестивалях, звикла, що спочатку відпрацьовують офіційну частину, під час якої  перші владні особи роблять огляд експонентам, а заодно і пригощаються.  Пересічні громадяни долучаються до дегустації вже після начальства, в порядку живої черги.  Але ж в Борщіві було якраз навпаки! Наливали-пригощали всіх бажаючих навіть до офіційного відкриття, а очільники області і району не переміщались від столу до столу, куштуючи страви,  а, навпаки, самі зварили 100 літрів борщу, який потім наливали в поліетиленові  стаканчики  відвідувачів.  До речі, борщ від влади, по традиції, мав конкурувати із борщем, який варили представники шоу-бізнеса, запрошені  на свято. Так ось. Українська національна страва «від влади» сподобалася членам журі більше, ніж «артистична», і вони визнали її переможцем.

Завершилося свято великим концертом. Публіку розважали Ганя Полупенцева, Василь Хлистун, Ігор Яснюк, Марійка Яремчук, Павло Дворський та український академічний ансамбль пісні і танцю «Козаки Поділля».

Участь у святі переконала мене, що в Борщеві вміють фестивалити. Мінімум кожен третій був в вишиванках – і не тому, що брав участь у самодіяльності, а просто тому, що він – українець, і в його місті – свято. Адже у Борщові влаштовують справді народні гуляння, на яких  «гуляют – все!» в хорошому розумінні  вислова. І жодного п’яного,  брудно вдягненого чи неадекватного.  А як завзято танцювали!

Автор виносить подяку керівництву Борщівської районної ради і Асоціації «Туристичний пресс-клуб України» за запрошення на фестиваль і організацію поїздки.

 

ФОТО МИКОЛИ ІВАЩЕНКА З БОРЩЕВА:

Кол. просмотров: (4648)                            Кол. комментариев: (1)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (1) К статье 4-Х РЕКОРДНИЙ БОРЩІВ. ПРО ТЕ, ЯК СТАЛА СВІДКОМ РЕКОРДУ І ЯК БОРЩ В БОРЩЕВІ ЇЛА
  • 1.
    Лиськова Людмила
    17.10.2012

    Дякую за гарний коментар не лише встановлених Рекордів, але й усього Фестивалю. Ми, організатори, автори, майстри, приклали максимум зусиль для втілення усіх задумів. 
    Я щаслива, що мене підтримали щирі та надійні однодумці, та моя ідея за моїм дизайном була втілена у життя. Завжди радо виконаю ваші замовлення. До зустрічі. Щиро ваша дизайнер-автор Найбільшої Жіночої Сорочки Вишиванки Лиськова Людмила та студія " LjuDo" 097-5860838

    Ответить
  • Страницы:
  • 1
  • Предыдущая
  • Следующая