Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1140)
01.12.2015
Автор: Степан РОМАНЮК, віце-президент ТАУ
Размер шрифта

Версия для печати

Туристична галузь України: руїна чи низький старт?

Точка зору. Степан РОМАНЮК, віце-президент Туристичної асоціації України

Професійна туристична спільнота украй обурена некомпетентними діями та часто-густо бездіяльністю виконавчої влади, що з кожним роком все більше й більше руйнує туристичну галузь, яка приходить в стан занепаду.

Причини занепаду українського туризму, на мій погляд, є такими:

– нехтування міжнародним досвідом розвитку туризму;

– відсутність послідовної державної політики в галузі;

– неефективність діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері туризму;

– відсутність належних умов для розвитку пріоритетних для держави в’їзного і внутрішнього туризму, податкового і фінансового стимулювання державою експорту туристичних послуг та вітчизняних туроператорів, які займаються цим видом діяльності;

– незадовільна робота з формування та зміцнення туристичного іміджу України, розробки та просування національного туристичного турпродукту на міжнародному та внутрішньому ринках.

Ознаки та наслідки занепаду:

– скорочення практично удвічі туристичних потоків в Україну іноземних туристів,

– деградація ринку внутрішнього туризму,

– значне скорочення питомої ваги туризму у ВВП країни та в регіональному валовому продукті, в тому числі доходів від туристичних послуг та послуг готелів, туристичного збору, валютних надходжень від експорту туристичних та готельних послуг, інвестицій в туристичну інфраструктуру, робочих місць.

За підрахунками експертів, держава щорічно недоотримує тільки від експорту туристичних послуг до 1 млрд. валютних надходжень.

Картинка

Державні туристичні мужі-2015. Quo vadis?

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2014 р. № 697 було визначено, що до компетенції віце-прем’єр-міністра України – міністра культури Кириленка В.А. наряду з іншими належить питання туризму.

У січні пан Кириленко провів нараду з питань координації державної політики у сфері туризму та курортів. У травні постановою Кабінету Міністрів № 338 створена Координаційна Рада з питань туристичної діяльності. Головою Координаційної Ради затверджено віце-прем’єр-міністра України – міністра культури, першим заступником Голови – міністра економічного розвитку і торгівлі. Відповідно до Положення, Координаційна Рада є тимчасовим дорадчим органом Кабінету Міністрів, основним завданням якої є сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері туризму та курортів. Та протягом шести місяців з моменту утворення Координаційної Ради не відбулося жодного її засідання, на яких би розглядались питання, пов’язані із формуванням та реалізацією державної політики у сфері туризму. І це при тому, що в державі відсутнє міжгалузеве співробітництво з питань туризму, не координується робота з розробки Програми розвитку туризму, а також із формування й просування бренд-меседжу «Україна – держава, приваблива для туризму», відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» схваленої Указом Президента України № 5/2015, а також із виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом в галузі туризму. Зокрема, не налагоджено системну роботу із залучення науковців, туристичних фахівців для розробки проекту Стратегії розвитку туризму та курортів до 2025 року та проектів державних цільових програм для реалізації даної Стратегії, а також національних стандартів туристичних послуг, з урахуванням чинних міжнародних та європейських стандартів у сфері туризму.

Бездіяльність Координаційної Ради, незабезпечення нею координації органів виконавчої влади щодо формування і реалізації державної політики не тільки гальмує розвиток конкурентоспроможної туристичної галузі як генератора економічного зростання та стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень, але й не сприяє виконанню Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом в галузі туризму.

Відповідно до положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, питання формування та реалізації державної політики у сфері туризму, віднесено до компетенції Мінекономрозвитку. Як відомо, очолює це міністерство Айварас Абромавічус, який проголосив найближчу мету міністерства – розробити та втілити в життя нову стратегію та найкращу програму розвитку туризму в Україні, а також реалізувати комплексну реформу в системі управління туристичною галуззю та удосконалення її нормативно-правової бази.

У травні на конкурсних засадах були затверджені 2 радника Міністра з питань туризму. У складі Міністерства у вересні був створений Відділ розвитку туризму у кількості 6 працівників, зусиллями яких були розроблені та затверджені Кабінетом Міністрів нові ліцензійні умови провадження туроператорської діяльності. Оце і все. У той же час, Міністерство протягом року не спромоглось розглянути в комплексі питання, що пов’язані з формуванням нової державної політики в галузі туризму. Першим заступником міністра Юлією Ковалів, яка курує туристичну сферу, радниками міністра Олексієм Євченко та Іваном Ліптугою (останній вже очолює новостворений Відділ з розвитку туризму) не організовано системну роботу з підготовки концепції нової стратегії, нової програми розвитку туризму та нової редакції Закону України «Про туризм». Міністерством з невідомих для туристичної громадськості причин знято з розгляду на Національній раді реформ проект Плану реформ та розвитку туристичної галузі України.

Згідно рекомендації круглого столу «Сучасний стан та перспективи розвитку туризму», який відбувся в січні в Комітеті Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму була створена Експертна рада. Відповідно до Положення раду очолила Анна Романова, Голова підкомітету з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності профільного парламентського комітету.

Передбачалось, що Експертна рада стане ефективним майданчиком для аналізу та розробки нормативно-правових актів, що відповідатимуть європейським стандартам, її члени прийматимуть активну участь у розробці законодавчих ініціатив, зокрема нової редакції Закону України «Про туризм», пропозицій щодо покращення податкового та бюджетного законодавств в сфері туризму, тощо.

Позитивним є те, що у Верховній Раді створене міжфракційне об’єднання «Україна туристична» у складі 30 народних депутатів, розроблені та зареєстровані 2 законопроекти щодо використання туристичного збору виключно для розвитку туризму. Однак, на обговорення членів ради не виносились нагальні питання реформування туристичної галузі, з урахування процесів децентралізації та дерегуляції, які проходять в Україні. Зокрема щодо ліцензування туроператорської діяльності, концепції нової редакції Закону України «Про туризм» та програми промоції туристичних можливостей України за кордоном.

Відсутність плановості в роботі Експертної ради, контролю за виконанням власних рішень, бездіяльність більшості створених робочих груп роблять роботу Експертної ради малоефективною та невпливовою на процеси реформування туристичної галузі. 

Інституційне забезпечення державної політики в сфері туризму

Для України характерним є нестабільність інституту управління, часті зміни підходів до управління туристичного сферою, незадовільний науковий супровід розвитку туризму, вкрай низький рівень реалізації його потенціалу.

Так, за останні 15 років замість реформування туристичної галузі державою шість разів реформувався центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, мінялась його назва. Характерно, що кожного разу зі зміною назви затверджувалась ліквідаційна комісія, яка майже рік займалась ліквідацією старого органу та передачею справ і функцій новому органу, при чому, як правило, відбувалась вакханалія з кадрами, повний застій в туристичній галузі, не виконувались міжнародні домовленості.

Так, через реорганізацію (ліквідацію) Державного агентства з туризму і курортів, Україна не виконала своїх зобов’язань, зазначених в Меморандумі про взаєморозуміння між Державним агентством з туризму та курортів України та Національною туристичною адміністрацією Китайської Народної Республіки про сприяння груповим поїздкам китайських туристів в Україну, підписаному в м.Пекіні 5 грудня 2013 року.

І, як результат, китайський турист, який у середньому витрачає за кордоном понад $1000 тільки на покупку сувенірів, на багато років втрачений для України.

Туристична індустрія як економічна категорія

Загальновідомо, що туризм дозволяє без особливих витрат держави розвивати малий і середній бізнес, створювати нові робочі місця, залучати валюту й інвестиції, розвивати інфраструктуру. Сучасна індустрія туризму – одна з найшвидше прогресуючих галузей світового господарства і розглядається як самостійний вид економічної діяльності, а також як міжгалузевий комплекс.

За оцінками UNWTO, наразі туризм посідає перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. Виробляючи 9% глобального (загальносвітового, національного продукту), залучаючи 7% світових інвестицій, туризм нині є найпотужнішою сферою світової економіки. На частку туризму припадає 11% споживчих витрат, 5% податкових надходжень. За валютними надходженнями, що зростають щорічно на 10%, туризм випередив експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного обладнання, автомобілебудування, всі інші види послуг.

Україна має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Однак, незважаючи на високий потенціал туристичних ресурсів, наша держава не входить навіть до рейтингової таблиці, що включає 75 країн світу, які мають найбільші доходи від туризму, оскільки питома вага туризму в економіці країни є украй низькою.

В Україні туризм формує менше 1% сукупного ВВП (в країнах Європи – 10%), частка експорту туристичних послуг в структурі експорту товарів та послуг в Україні становить 0.7% (в країнах Європи – 30%).

Внутрішній туризм як об’єднавчий фактор для нації

В Україні абсолютно не розвинений внутрішній туризм. Як свідчать фахівці, більшість мешканців Львова практично нічого не знають про туристичні можливості Полтави, Черкащини чи Миколаївщини. Не більше обізнані мешканці східних регіонів України про потенціал медичних курортів Трускавця, Моршина і про яскраву культуру Закарпаття й Буковини. Розвиток внутрішнього туризму у ситуації, що склалася, може стати не лише тактичним ходом у перехопленні виїзного потоку та його переорієнтації на інші регіони України, а й зіграти об’єднуючу роль для української нації.

Нащо європеїзувати туристичне законодавство

Українське туристичне законодавство морально застаріло. Враховуючи вектор зовнішньої політики, доцільно використовувати туризм як майданчик для апробації європейських стандартів і принципів роботи. Необхідно привести норми Закону «Про туризм» у відповідність директивам ЄС в туристичній сфері, в першу чергу директиві ЄС від 13.06.1990 р. № 90/314 ЄС про комплексний туризм, відпочинок та тури. Закон повинен бути більш прикладним, а не декларативним, має містити основні вимоги та механізми реалізації послуг туристичними підприємствами, стимулювати розвиток пріоритетних для держави внутрішнього і в’їзного туризму, а також діяльність вітчизняних туроператорів, які займаються експортом туристичних послуг.

КартинкаКартинка

КартинкаКартинка

Яка модель розвитку туризму потрібна Україні

З урахуванням процесів децентралізації, дерегуляції, які проходять в Україні, потрібна цілісна система управління, що відповідає сучасним і перспективним вимогам динамічного розвитку та реалізуються на різних рівнях – державному, регіональному, окремого підприємства.

Досвід більшості країн, у яких успішно розвивається туристична галузь, свідчить, що лише окрема структура – національна туристична адміністрація, до того ж наділена відповідними повноваженнями – може ефективно здійснювати державну політику в туризмі.

Для України найбільш прийнятною, як вважають фахівці, є «європейська» модель розвитку туризму. Тому удосконалення чинної системи розвитку туризму в Україні має відбутися шляхом створення національної туристичної адміністрації, спеціалізованого авторитетного органу управління (самостійного або в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі), який буде займатися формуванням та реалізацією стратегії розвитку туризму й державної політики в сфері туризму, виділенням в її структурі адміністративного (Департамент туризму) та маркетингового (Національний туристичний офіс) відділів.

Першочерговим напрямком роботи такої структури повинно стати розробка цілісної стратегії розвитку туризму на державному і регіональному рівнях, що буде враховувати досвід зарубіжних країн, створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту та мережі туристичних представництв за кордоном для ефективної пропаганди цього продукту, створення національного туристичного багатомовного інтернет-порталу, маркетингова і рекламно-інформаційна діяльність, приведення нормативно-правової бази туристичної індустрії у відповідність з міжнародними стандартами.

Насамкінець, що ми маємо зробити, щоб вийти із патової ситуації, яка склалася в українському туризмі.

Туристична асоціація України вважає за необхідне рекомендувати парламентському профільному комітету разом з міжфракційним об’єднанням «Туристична Україна», Координаційною радою з питань туристичної діяльності при Кабінеті Міністрів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі виступити єдиним фронтом, що буде найкращим прикладом співпраці парламенту і Уряду, ретельно підготувати та подати до Національної ради реформ для схвалення стратегію реформ туризму, яка б включала і нову модель управління туристичною галуззю, що враховує європейський досвід.

Для успішного проведення реформи вкрай необхідно завоювати підтримку туристської спільноти, а для цього потрібні широкі громадські її обговорення. Бо важливість туризму для економіки України, процес об’єднання нації, патріотичне виховання молоді не мають бути применшені під час кризи – скоріше, навпаки. Об’єктивне висвітлення проблем у туризмі та шляхів їх вирішення повинне породжувати суспільні дискусії про майбутнє українського туризму.

КартинкаКартинка

Кол. просмотров: (3791)                            Кол. комментариев: (2)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (2) К статье Туристична галузь України: руїна чи низький старт?
  • 1.
    Сулим Александр Георгиевич
    08.12.2015
    Согласен с автором ,реформаторы только думают как загнать туризм в корупционые схемы,нужно сплотится и дать отпор Евченкам,Лиевым Тараненкам,,Липтугам,Атоянам,Шениным,Царукам которые ратовали за экономику,в резултате одни развалены и прожектерство.Если говорить с точки зрения сегодняшних интересов страны и государства, туризм, в первую очередь это способ и ресурс историко-культурной национальной самоидентификации, способ познания и понимания своей страны. Для того чтобы люди могли успешно защищать свою страну, они должны знать, что они защищают, понимать с чем они связаны в своей идентификации, что есть их прошлое, из чего выросли они сами.
    Просматривая опыт туристических грандов Германии и Китая до 90 % туристов в исторических местах - это молодежь, студенты, старшеклассники. Это явно государственная политика по воспитанию молодежи. Во время путешествия она видит, как прекрасна страна, какая у неё богатая история. Над этим подходом стоит задуматься. Можно долго спорить справится или не справится с управлением туризма то или иное ведомство, важнее всего в этой битве определить, что на сегодня туризм для государства и определить Государственную политику в области туризма. Учитывая, что большинство туристических объектов находится в ведении Министерства культуры, и с помощью культурного туризма путешественники больше чувствуют связь с историей страны, и для воспитания патриотизма и гражданственности подходит не пляжный и шопинг-туризм, а историко-культурный и военно-патриотический туризм. Так что, господа «реформаторы», определитесь, куда вы идете, так как экономика подразумевает плановое хозяйство, а туризм – это внеплановые доходы бюджета. Тем более, что туризм это идеологическая составляющая государства. Было бы разумным, в нашем с вами случае, обратиться к Президенту страны с просьбой создать Министерство культурного наследия и туризма, в котором, надеюсь, таким «реформаторам» как вы не будет места. С любовью к туризму, с верой в Бога, вперед к победе
    Ответить
  • 1.
    Андрей
    12.12.2015
    Интересно, почему при наличии такой разветвленной сети железных дорог в Украине совсем не развит железнодорожный туризм? А между прочим - в этом есть жесткая, не столько экономическая, сколько политическая необходимость. Почему не отправить туристический поезд с Донбасса по другим регионам Украины. Как люди из Донбасса, не выезжавшие дальше дальнего террикона могут любить Украину, если они о ней ничего не знают?
    В данном случае - туристический поезд - это и средство передвижения и отель на колесах. Часть затрат могло бы взять на себя государство (даже не взять, а просто умерить свои аппетиты, часть местные бюджеты, часть спонсоры, часть сами люди. Сели и поехали. Вот вам и "поезд дружбы", но не такой, какой придумали россияне в Крыму (сами придумали и сами в эту чушь поверили).
    Ответить
  • Страницы:
  • 1
  • Предыдущая
  • Следующая
Rambler's Top100