1 мая исполнится 4 месяца, как в Украине действует Налоговый кодекс. «Новости турбизнеса» следят за тем, как новый документ приживается и какое действие оказывает на малый, средний и крупный бизнес. Что касается малого бизнеса, то НК в его части мы трогать не будем, так как «упрощенцев» скоро коснутся изменения. Говорят, они появятся к лету. Как известно, самих упрощенцев НК сделало «персонами нон грата» для крупного бизнеса: с апреля с ними прекратили работу практически все. Иными словами, у мелкоты два варианта выживания - уходить в тень или трансформироваться в плательщики НДС.  

"/>
Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1180)
27.04.2011
Автор: Татьяна Козлова
Размер шрифта

Версия для печати

«НЕСТЫКОВКИ»В НАЛОГОВОМ КОДЕКСЕ. В ДОКУМЕНТЕ – ХАОС, НАЛОГОВИКИ НЕ ЗНАЮТ, КАК И ЧТО ДЕЛАТЬ, А ТЫ КРУТИСЬ, КАК ХОЧЕШЬ

Крупный же и средний бизнес в панике: не все пункты Налогового кодекса прописаны достаточно ясно, в налоговой с документами неразбериха. Работники ГНАУ сами не знают, как и что делать. Турбизнес убедился в этом после того, как потерял время на бесплатных семинарах, которые проводятся в крупных городах ради «галочки». Стыд и позор! И эта «непонятка» очень больно бьет по предпринимательству: все боятся сделать что-то не так и быть за это наказанными штрафами. Например, сказано, что информуслуги, оказанные на территории Украины, теперь не облагаются НДС. Но неясно: если услуги оказывает нерезидент — они облагаются или нет? А заполнение декларации по НДФЛ аукнулось такой головной болью для бухгалтеров, что ни «в сказке сказать, ни пером описать»…

Однако самая большая проблема, которую не возьмешь усидчивостью, Налогообложение НДС туруслуг на территории Украины, и налогообложение НДС международного туризма. Накладка произошла по весьма банальной причине: составители нового Налогового кодекса не вникли в Закон о туризме, из-за чего по быстрому «сварганили» 207 статью. В результате 207-ая не столько помогла в систематизации платежей в бюджет, сколько создала проблем и неясностей, влекущих за собой угрозу штрафов. Писали 207-ю для выезда за рубеж, там понятно, что базой налогообложения является маржа. А по Украине единства условий нет: каждый налогооблагается, как ему выгодно, кто-то работает с юрлицами, кто-то нет. Для въездного туризма определение маржи и вовсе проблематично: неизвестно, какие иностранцы закажут услуги. 

Предлагаем вниманию читателей статью юриста Александра Боскина, который в бытность журнала «НТБ» являлся его автором. Он подготовил тезисы, из которых следует, что принятие НК на данный момент только осложнило деятельность субъектов турбизнеса, а со ст.207 четко просматриваются "уши" отельеров. Расклад по полочкам» - единственное, что редакция может для вас сделать. Договаривайтесь о схеме работы со своими партнерами, которые не хотят вас потерять так же, как и вы их. Наше оружие - наши же инициативы. 

«Вовча яма» для турбізнесу   

Галузевим ЗУ «Про туризм» визначено, що:
- спрощення та гармонізація податкового законодавста є Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму;

- створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності

- Основними цілями державного регулювання в галузі туризму.
Очевидним є те, що суттю діяльності туроператорів та турагентів є посередницька(агентська) діяльність, господарська діяльність туроператорів є виключною діяльністю. Виходячи з наведених податкових принципів та політики державного регулювання суб’єкти туристичої діяльності мають щиро сподіватись на чесну конкуренцію при веденні господарської діяльності і дотримання з боку Держави в т.ч. принципу нейтральності оподаткування, що встановлений п.п. 4.1.8. ПК України.

Порядок оподатквання туристичних послуг встановлено ст.207 Подакткового кодексу України. 
На жаль, встановлений ПК порядок оподаткування туристичних послуг є дискрімінаційним по відношенню для окремих суб’єктів надання туристичних послуг. Обгрунтування внесення змін або скасування ст.207.

Стаття 207. Порядок оподаткування туристичних послуг

207.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування
туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від свого
власного імені, не є агентом іншої особи
і використовує товари чи
послуги інших осіб у процесі надання цих туристичних послуг.

207.2. Туристична послуга - послуга з тимчасового розміщення
туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового
проживання, а також послуги з харчування, транспортного,
екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування,
включаючи послуги із страхування життя або здоров'я такого туриста
чи його цивільної відповідальності перед третіми особами, які
включаються до вартості послуги з тимчасового розміщення туриста
або вартості туристичного ваучера (путівки).

Зазначений комплекс туристичних послуг з метою оподаткування
розглядається як єдина туристична послуга.

207.3. Туристичний оператор - особа, яка безпосередньо надає
послугу з тимчасового розміщення туриста чи придбаває послуги
інших платників податку
, що включаються до складу туристичної
послуги згідно з пунктом 207.2 цієї статті, з метою їх надання
туристам як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом
постачання туристичного ваучера (путівки).

207.4. Туристичний агент - особа, яка згідно з умовами
цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором,
придбаває туристичний ваучер (путівку) або проводить посередницькі
операції з його постачання від імені та/або за дорученням
туристичного оператора туристам або іншим туристичним агентам.


207.5. Базою оподаткування в разі проведення операції з
постачання туристичної послуги туристичним оператором або
туристичним агентом є
вартість такої послуги (без урахування
податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного
оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що
сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними
витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних
операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких включається до
вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів -
вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного
оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як
посередники.

207.6. Базою оподаткування в разі проведення операції з
постачання на території України туристичним оператором (агентом)
туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної
для її споживання (отримання) за межами території України, є
винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним послуг
(туристичного ваучера (путівки)) та вартістю витрат, понесених
таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання
(створення) таких туристичних послуг.

207.7. Ставка податку, зазначена у підпункті "а" пункту 193.1
статті 193 цього Кодексу, нараховується на базу оподаткування,
визначену згідно з пунктами 207.5 та 207.6 цієї статті.

207.8. У разі якщо постачання туристичної послуги
(туристичного ваучера (путівки)) здійснюється нерезидентом через
резидентів, що не зареєстровані як платники податку, обов'язок із
сплати податку покладається на осіб, які отримують такі послуги.

Сума податку, нарахованого (сплаченого) туристичним
оператором (агентом) відповідно до цього пункту, не підлягає
включенню до складу податкового кредиту та бюджетному
відшкодуванню.

При порівнянні визначень туроператора та турагента в ПК України і ЗУ «Про туризм» легко знайти розбіжності, і той факт, що ПК України до туроператорів віднесено осіб, які надають послуги з проживання є очевидним:

ЗУ «Про туризм» ПК України
туристичні оператори (далі - уроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; 207.3. Туристичний оператор - особа, яка безпосередньо надає
послугу з тимчасового розміщення  туриста чи придбаває послуги інших платників податку, що включаються  до складу туристичної послуги  згідно з пунктом 207.2 цієї статті, з метою їх надання туристам як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом
постачання туристичного ваучера (путівки).

Виходячи з положень п.207.5 ст.207 законодавець визначив для туропрераторів та агентів базою оподаткування ПДВ маржу. Важко не погодитись з обгрунтованністю такого підходу, адже кінцевим споживачем тур.послуги є турист. 

В той же час, як зазначено вище, суттю діяльності туроператорів та турагентів є посередницька(агентська) діяльність, тобто вказані особи при проведенні господарської діяльності виступають як правило і у більшості випадків у ролі агентів безпосередніх надавачів послуг з тимчасового розміщення туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання, послуг з харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування, включаючи послуги із страхування життя та інших послуг, або у ролі агентів тур опереаторів чи турагентів. 

Але п.207.1. ст.207 говорить, що ст.207 встановлює правила оподаткування туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від свого власного імені, не є агентом іншої особи. Т.ч. ст.207 створено штучні антиконкурентні умови і збільшено конкурентноздатність невеличкої групи тих туроператорів та турагентів, що з якихось причин не мають агентських (прямих) зв’язків з безпосередніми надавачами тур.послуг - отелями, перевізниками,закладими харчування, організаторами екскурсій, певними видами відпочинку, страховими компаніям тощо. 

Базою ж оподаткування для агентів інших осіб буде не маржа, а договірна (контрактна вартіст ) визначена в порядку ст.188 ПК України, що однозначно вплине на збільшення вартості послуг для туриста, при цьому агент за ринковими умовами і правилами завжди має можливість надати більш якісну і компромісну послугу для замовника, бо має прямий ексклюзивний контракт з виробником послуги чи товару.

Хотілось би відмитити, що умова стосовно не агентського статусу особи, викладена в п.207.1. неможлива для виконання і самими розробниками ст.207, адже у визначенні туроператора(п.207.3.), наприклад мотеля, вказується, що тур. послуга може реалізовуватись самим туроператором(мотелем) чи через свого агента, який апріорі має бути туроператором, оскільки турагент відповідно до визначення (п. 207.4.) може реалізовувати тільки готовий ваучер(путівку), а не окрему послугу у данному випадку з проживання. 

В п. 5.3. Податкового Кодексу України вказано, що:
5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Плутанина у визначенні термінів туроператора та турагента в Податковому Кодексі та ЗУ «Про туризм» не сприяє, а спотворює умови для розвитку індустрії туризму і протирічить Основними пріоритетним напрямам державної політики в галузі туризму, встановленим ст.6 ЗУ «Про туризм».

Висновок

Варіант1.
Виключення із Податкового Кодексу України ст.207. У цьому випадку база оподаткування ПДВ операцій туроператорів та агентів буде визначатись на загальних умовах відповідно до ст.188, а визначення термінів буде здійснюватись відповідно до базового ЗУ «Про туризм».

Варіант2.
Внесення відповідних змін до ст.207 з метою збереження маржі у якості бази оподаткування ПДВ операцій туроператорів та агентів та скасування протиріч у визначеннях термінів та дотримання базових принципів розвитку туристичної галузі відповідно до ЗУ «Про туризм» та принципу нейтральності оподаткування відповідно до Податкового кодексу.

 

Кол. просмотров: (4645)                            Кол. комментариев: (0)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (0) К статье «НЕСТЫКОВКИ»В НАЛОГОВОМ КОДЕКСЕ. В ДОКУМЕНТЕ – ХАОС, НАЛОГОВИКИ НЕ ЗНАЮТ, КАК И ЧТО ДЕЛАТЬ, А ТЫ КРУТИСЬ, КАК ХОЧЕШЬ