Провідний менеджер «НТБ» Анатолій Олійник більше 30 років займається гірським туризмом, гірськолижними спусками та водними сплавами. Пройдено тисячі кілометрів, подолано сотні перевалів, здійснено десятки сходжень на вершини Кавказу, Тянь-Шаню, Криму та Карпат. Свій 55-річний ювілей, як і попередні дні народження, що передують Дню туризму, відзначив сходженням на пік Кілар, що в Приельбруссі. Пропонуємо читачам розповідь про подорож.  

"/>
Получать новости на E-mail
Статьи и интервью (1135)
02.10.2012
Автор: Анатолій Олійник
Размер шрифта

Версия для печати

КРАЩЕ ГІР МОЖУТЬ БУТИ… ГОРИ В ЮВІЛЕЙ

Провідний менеджер «НТБ» Анатолій Олійник більше 30 років займається гірським туризмом, гірськолижними спусками та водними сплавами. Пройдено тисячі кілометрів, подолано сотні перевалів, здійснено десятки сходжень на вершини Кавказу, Тянь-Шаню, Криму та Карпат. Свій 55-річний ювілей, як і попередні дні народження, що передують Дню туризму, відзначив сходженням на пік Кілар, що в Приельбруссі. Пропонуємо читачам розповідь про подорож.


Пік Кілар

Цьогорічна подорож в гори Кавказу була свого роду визначною. По-перше, сходження на одну з вершин було присвячено моєму особистому ювілею. По-друге, 10-річчю туристичної групи, що разом зі мною «штурмує» гірські маршрути. Тому ми запланували проходження 10 гірських перевалів нового маршруту Приельбрусся, який приваблював і хвилював. Не в останню чергу тому, що повинні були зустрітися з українським чабаном-бардом, автором більше сотні власних пісень, який вже 12 років випасає власну отару в долині Киртика.


На перевалі Каярта Зах

Після минулорічних тривожних подій в Кабардино-Балкарії, пов’язаних із вбивством російської журналістки та підривом канатно-крісельного підйомника в Азау, було трохи насторожливо планувати маршрут в цьому районі. Але П’ятигірськ зустрів нас ранковою тишею та лагідним липневим сонцем, а Баксанська долина – приємним спілкуванням з жителями містечка Тирниауз, які пригощали нас чаєм, домашнім сиром та айраном (схожий на кефір). Щоправда, військові КПП з озброєними солдатами, які вибірково перевіряють машини та паспорти пасажирів, все ще є. Але вони нам не завадили вийти на маршрут.

Скажу відразу, кожний гірський похід в перші 2-3 дні особливо напружений. Це важкі рюкзаки по 25-32 кг, акліматизація до висоти і просто постійне фізичне навантаження, від якого болять усі м’язи. Природа Кавказу має свої особливості, де поруч із зеленими, затишними, сонячними долинами існує світ каміння, осипних схилів, льодовикових тріщин та засніжених вершин. Протягом дня можна перейти з одного кліматичного стану в інший, і така зміна особливо приваблює і щороку притягує.


Штурм перевалу

За 3 дні дісталися до першого перевалу Сакашіль Нижній (3081 м). І перед нами відкрилася велика розлога долина Кестанти, майже повністю застелена туманом, який не давав змоги орієнтуватися. Лише вечірні години розганяли туман і низькі хмари та на деякий час давали шанс визначити своє місцезнаходження і вибрати подальший шлях. Тішило те, що не було дощу. За такої погоди подолали ще п’ять перевалів першої категорії: Червоні Камені (3492 м), Джилгі (3592 м), Сарин (3386 м), Сакашіль(3536 м) та Юність (3528 м). Дуже вразило і запам’яталося сходження на вулканічну вершину-плато Кестанти (3650 м), де залишилося багато скельних залишків-вивітрювань висотою до 8-10 м. Це надзвичайно рідкісні гірські місця. З плато відкрився неймовірно прекрасний вид Головного Кавказького хребта із засніженими вершинами та шпилями, які переливалися в променях вечірнього сонця. Так завершилося перше коло походу.

Подальший маршрут був по засніжено-льодовикових долинах та скельно-сипучих схилах. Тут уже була технічна робота з мотузкою та льодорубом.

Перевал Каярта Зах (2А 3974 м) зустрів суцільним сніговим панцирем з льодовою підстилкою та потужним горизонтальним бергшрундом (тріщина) на схилі. Перша спроба підйому «в лоб» в зв’язках виявилась невдалою через мокрий сніг, який не тримав. За другою спробою двоє учасників натоптали в обхід тріщини сліди до верхньої частини льодовика, і всі учасники без ускладнень вийшли на сідловину. Облаштували табір на перевалі на висоті близько 4000 м. Стан учасників був прекрасним. Захід сонця заливав своїм промінням навколишні вершини.

В день ювілею прокинувся на засніженій висоті з почуттям щастя, радості і задоволення. Сонячний ранок, легкий мороз, привітання друзів, невеличкі подарунки і торт (!) зі свічкою наповнили радістю ще більше. А 50 грамів кон’яку теж не завадили. 


Вид на Ельбрус

До обіду встигли здійснити сходження на пік Кілар (4080 м), а до вечора пройшли сусідній перевал Карта Півд. (1Б 4058 м), який подарував мені та всій групі вид на високогірне перевальне озеро, в якому відсинювало небо та плавали крижини. Вид захоплюючий. В наступні дні ми завершили друге коло основної частини маршруту, пройшовши ще 2 перевали. 

Нам залишилось третє коло – коло друзів. Знаючи про наш приїзд, нас вже декілька днів чекали чабани-балкарці та наш український бард-чабан Володимир Зоренко. Чотиригодинний авторський концерт із смакуванням баранячого шашлику, місцевих страв та нарзану – це був вінець нашої подорожі. Такі ювілеї, походи, зустрічі, переживання і радості живуть в наших душах і серцях дуже довго. 

Кол. просмотров: (1909)                            Кол. комментариев: (0)

Уважаемые читатели!
Приглашаем принять участие в обсуждении темы, освещенной в статье. Единственная просьба,  не размещать сообщений, которые могут нарушить законы Украины.

Комментариев (0) К статье КРАЩЕ ГІР МОЖУТЬ БУТИ… ГОРИ В ЮВІЛЕЙ
Rambler's Top100